Інформаційне повідомлення для батьків
"Страх. Тривога. Тривожність. Вікові особливості появи страхів"

Шановні батьки!

Всі ми знаємо, що емоційний розвиток дитини визначається багатством почуттів. Усі малята радіють, плачуть, бояться, сумують, однак у різних дітей глибина й інтенсивність емоцій різні. Ці характеристики залежать від фізіологічних, психологічних і соціальних чинників. У кожному віці спостерігаються так звані нормальні страхи, які з'являються в результаті розвитку інтелектуальної сфери й уяви. За сприятливих обставин життя дитини такі страхи зникають: діти з них «виростають». Але бувають випадки, коли страхи накопичуються, наростаючи як снігова куля, заважають особистісному розвитку дитини і створюють для неї адаптаційні, невротичні й інші проблеми. Отже, що ж таке страх? Страх - це емоція, що виникає в ситуації загрози біологічному чи соціальному існуванню індивіда, спрямована на джерело дійсної чи уявної небезпеки (за словником психологічних термінів А.Петровського). У соціальному розвитку дитини страх є одним із засобів виховання. Проте не варто перебільшувати виховну цінність цього почуття. Дехто з дорослих вважає, що почуття страху сприяє формуванню у дитини слухняності, що страх - це швидкоплинне переживання, яке не завдає малюкові великої шкоди. Проте це не так: залякування негативно впливає на психіку дитини. Через часті переживання страхів у дітей може відбуватися емоційна адаптація - звикання і як наслідок - зниження вразливості, байдужість до того, що раніше засмучувало й лякало. Страхи шкідливі, адже вони обмежують розвиток можливостей дитини (вона не прагне досягти того, чого вимагають від неї дорослі), підривають її здоров'я - погіршують сон, псують настрій, виводять із рівноваги, знижують апетит. Нервова система дошкільняти ще слабка, тому йому важко самостійно подолати страхи. Діти можуть «заражатися», тобто переймати страхи від дорослих чи однолітків (це лікарня, лікарі, особливо стоматолог, страх темряви, мишей, собак і т.п.). Особливо часто малюки бояться темряви. Цей страх швидко з'являється, тому що темрява легко закриває всі знайомі предмети; тіні незнайомих предметів дітям з багатою уявою видаються дивовижними, примарними істотами. Щоб допомогти малюкові подолати страх темряви, потрібно разом із ним оглянути темні кімнати, обстежити речі, меблі в темряві. Частіше просіть дітей щось принести з кімнати, в якій вимкнене світло. Але є також і діти, які нічого не бояться. Вони можуть вилізти на будь-яку висоту, підійти до кішки, собаки, навіть до незнайомої. Ці діти сміливі не тому, що в них відсутнє почуття страху, а тому, що вони просто не розуміють небезпеки, не уявляють, які наслідки можуть випливати з їхніх вчинків. Дітей з наявними ознаками страхів треба вчити сміливості, а занадто сміливих малюків - привчати до обережності.

Страх - корисна емоція. Дитина, яка нормально розвивається, має обов'язково «вміти боятися» (безпека життя). Але досить перейти тонку грань - і звичайний «нормальний» страх стає нав'язливим, перетворюється на фобію і перетворює нормальну дитину в невротика. Часто це відбувається тому, що ми, дорослі, помилково думаємо: якщо не звертати уваги на страхи наших дітей або дорікати їм за те, що вони бояться, то все минеться.

Страхи відрізняються у дівчаток і хлопчиків; у дітей із повних і неповних родин; у дітей здорових та ослаблених, які часто хворіють; у фізично розвинених і тих, котрі мають вади; у дітей із благополучних сімей і дітей із сімей, які перебувають у несприятливих обставинах тощо. У дослідженнях педагогів і психологів є дуже цікаві відомості про те, чого саме бояться діти. У списку виявилося 29 різних страхів. Серед них: страх самотності, нападів, захворювання, своєї смерті або смерті батьків, побоювання незнайомих людей, І страх перед покараннями зі сторони батьків, боязнь казкових персонажів. Дивно, але у наш час, коли з'явилося так багато всіляких монстрів, діти, як і раніше, бояться Баби Яги, Кощія, Бабая, Бармалея та Змія Горинича. Малюки бояться запізнитися в дитячий садок, школу, бояться нічних кошмарів, темряви, тварин і комах. У дітей спостерігається страх висоти, глибини, замкненого чи відкритого простору, транспорту, стихій (грози, пожежі, землетрусу), літаків, крові, болю, уколів, раптових звуків тощо. Часто малята бояться самі засинати в темній кімнаті. А батьки щиро дивуються й наполегливо укладають дитину, та ще й соромлять: «Ти ж уже великий. Нікого тут немає! Спи!». І це стосується не тільки страху темряви. Більшість дітей - зовсім не боягузи. Причина - в багатстві дитячої уяви, яку малята часто переносять на реальність. Що таке страх, ми трохи розібралися. Часто синонімами страху вважають тривогу і тривожність. Але варто відрізняти тривогу від тривожності. Якщо тривога - це епізодичні прояви занепокоєння, хвилювання, то тривожність - стійкий стан.Наприклад, буває, що дитина хвилюється перед виступом на святі чи коли відповідає на занятті. Але це занепокоєння виявляється не завжди, іноді в таких самих ситуаціях вона залишається спокійною. Це прояв тривоги. Якщо ж стан тривоги повторюється часто і в різних ситуаціях (при відповідях, спілкуванні з незнайомими дорослими тощо), то йдеться про тривожність.

Тривожність не пов'язана з якоюсь конкретною ситуацією і виявляється майже завжди. Цей стан супроводжує будь-яку діяльність людини. Коли ж людина боїться чогось конкретного, ми говоримо про страх.

Психологи пояснюють відмінності понять «страх» і «тривога» у такий спосіб: тривога - це комбінація деяких емоцій, а страх - лише одна з них. Існує певна вікова закономірність виникнення дитячих страхів, пов'язана з динамікою розвитку пізнавальних можливостей. Виникненню страху незнайомих людей (5-8 місяців) передує розвиток зорового аналізу та пам'яті, що дає змогу впізнавати обличчя рідних. Для виникнення страху перед таємничими істотами (привидами, відьмами, чудовиськами) потрібен певний рівень розвитку уяви. Для того, щоб виник страх смерті (4-7 років), необхідно усвідомити себе як автономну особистість і осягнути значення понять «життя» та поняття «смерть». Тобто поява страхів, притаманних певному вікові дитини, є результатом її свідомості, здатності сприймати й аналізувати навколишній світ.

Пропоную вам послухати орієнтовний перелік виникнення страхів відповідно до різновікових груп:

Від народження до 3 років:

8 місяців - страх незнайомих людей; після одного року - страх самотності;після 1,5 року - хвилювання при тривалій відсутності матері, через шумні обставини у сім'ї, страх лікарів, болю, уколів;2 роки - страх покарання з боку батьків, страх поїздів, транспорту, тварин (вовка), уколів.

Молодший дошкільний вік

Страх казкових персонажів, уколів, болю, крові, висоти, несподіваних звуків,самотності, темряви, замкненого простору

Старший дошкільний вік

Страх своєї смерті, смерті батьків, смерті тварин, страх казкових персонажів, глибини, кошмарних сновидінь, вогню, пожежі, нападів, страх війни.

Молодший шкільний вік

Страх запізнитися до школи, зробити щось не так, страх зауважень, нещастя (магічні уявлення). Вікові норми середньої кількості страхів у дітей дошкільного та молодшого шкільного віку (за Захаровим): у дівчаток - до 11, у хлопчиків - 9; у міських дітей кількість страхів може доходити до 15. Існує кілька методів психокорекції дитячих страхів, серед них: терапія малювання, казкотерапія, музикотерапія, танцювальна терапія, арт-терапія, ігротерапія.
Кiлькiсть переглядiв: 209

Коментарi